КЕРВА́ВИЦЯ, КИРВА́ВИЦЯ
КЕРВА́ВИЦЯ, КИРВА́ВИЦЯ, і, ж., діал. Кривавиця. Опали грубі, запрацьовані руки в німій розпуці. Пропала гірка праця, тяжка кервавиця… (Кобр., Вибр., 1954, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 142.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
КЕ́РЕ́НКА →← КЕРВА́ВИТИ